?

Log in

No account? Create an account
Ні, це не славнозівсна програма "Максимум" - в ефірі політичні ток-шоу. Пропоную огляд програм "Шустер Live" та "Большая политика с Евгением Киселевым" за 28 жовтня 2011 року.

Перший національний, Шустер Live, 21:25

ВедучийСавік ШУСТЕР
Тема програмиСтрасті за Європою (про останню резолюцію Європарламенту щодо стану в Україні)
Гості прграми
  • Дмитро Табачник, міністр осіти і науки, молоді та спорту
  • Олена Бондаренко, народний депутат, Партія регіонів
  • Петро Порошенко, політик, підприємиць, голова Ради Національного банку України
  • Давід Жванія, народний депутат, Секретар партії Християнсько-Демократичний Союз
  • Сергій Соболєв, прем'єр-міністр опозиційного уряду
  • Олексій Плотніков, народний депутат, Партія регіонів
  • Вадим Карасьов, лідер партії "Єдиний Центр"
  • Борис Тимонькін, голова правління Комерційного банку
  • Кость Бондаренко, голова правління Інституту української політики
  • Андрій Єрмолаєв, директор Національного інституту стратегічних досліджень
Форма обговоренняДискусія-реакція на думку спікера (цього ефіра - Дмитра Табачника, Петра Порошенка)




























Загальні враження

На початку, ведучий зазначив: «Резолюция очень жесткая, без никакого сомнения…Европа повела себя, повторюсь, жестко. Главным образом в связи с делом Юлии Тимошенко». У мене як у звичайної телеглядачки одразу ж сформувався образ жорстокої Європи, яка «помстилася» за вирок Леді Ю. Ведучий, як на мене, має уникати, таких однозначних висновків, які несуть в собі загрозу маніпуляцій.

Далі мимохідь з вуст ведучого пролунала така фраза: «Значит Европейский парламент выразил глубокую озабоченность и встревоженность тем, что происходит в средствах массовой информации. И, потребовал, я бы сказал, от Украины, украинской власти вмешиваться напрямую или косвенно в содержание, в содержание журналисткой работы». Натомість я в Резолюції побачила лише таку формулу: «Європейський Парламент:.. 10. Висловлює стурбованість повідомленнями про погіршення стану свободи преси та плюралізму в Україні; закликає владу вжити усіх необхідних заходів для захисту цих невід’ємних аспектів демократичного суспільства та утриматися від будь-яких спроб контролювати – у прямий чи непрямий спосіб – зміст повідомлень у національних медіа».

Далі такий момент: Савік Шустер прокоментував ситуацію зі статтею у «KyivPost» щодо пропаганди проти ЄС минулого ефіру, та як на мене, це було зайвим: вагомих аргументів ведучий так і не навів, проте поставив у незручне становище одного з гостів програми.
Як відомо, гості програми грають вагому роль у формуванні погляду глядача на ту чи іншу подію. З огляду на це, виникає питання: чому саме Дмитро Табачник став «головним до
повідачем» на початку програми? Аргумент Савіка Шустера на початку програми «он был… главой администрации Президента Украины, так что занимался и внешней, и внутренней, и всякой другой политикой» виглядає дещо дивно.

Дивною здалася мені також і дискусія. Були моменти, коли обговорювалось все, що завгодно, окрім теми програми. Досить часто учасники програми переходили на особистості та переводили негатив.

Подивитися відео програми можна тут.
Стенограму можна прочитати тут.

Интер, Большая политика с Евгением Киселевым, 23.00
ВедучийЄвген КИСЕЛЬОВ
Питання, які обговорювалися в програмі
  • Чому проти вже засудженої Тимошенко порушують нові справи?
  • Чому напередодні свята Хелоуіна ситуація у вітчизняній політиці загострюється?
  • Чому українські фільми зазнають поразки на «Молодості», але отримують винагороди в Каннах?
  • Що означає для країни схвалена Європарламентом резолюція щодо України?
Гості програми
  • Рінат Кузьмін, перший заступник Генерального прокурора України
  • Валерій Чалий, заступник генерального директора центра Разумкова
  • Сергій Соболєв, народний депутат від фракції «БЮТ» - «Батьківщина», прем’єр опозиційного уряду
  • Олена Бондаренко, народний депутат від фракції Партії регіонів
  • Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій
Форма обговорення
  • Інтерв’ю
  • дискусія


Загальне враження

За традицією, програма починається репортажем про важливі події, які відбулися цього тижня як в Україні, так і в світі. За інформацією, наданою в цьому репортажі, виявилося – все, що відбувається в Україні та світі, пов’язано з Тимошенко, причому не тільки з Юлією Володимирівною, але й її донькою та зятем.  

Також виникає питання щодо гостя студії, якому було надано більшість ефірного часу програми, - фактично представник звинувачення справи Тимошенко отримав змогу просунути в маси свою позицію без протидії інших позицій. Опонент з Євгена Кисельова, відверто кажучи, не вийшов. Причому іноді складалося враження, що ведучий або дещо необізнаний з теми, або він свідомо намагається пропустити мимо вуха спроби гостя відхилитися від питання (
Євгеній КИСЕЛЬОВ: Подождите. Принципиальный вопрос все таки. Ренат Равильевич, вот то, что суд не рассмотрел эти конкретные пункты обвинений, о чем это говорит?
Ренат КУЗЬМІН: Это говорит о том, что американские прокуроры установили факт соучастия премьер-министра Лазаренка и президента компании ЕЭСУ Юлии Владимировны Тимошенко в совершении ряда преступлений. И этот факт был засвидетельствован различными документами.
Євгеній КИСЕЛЬОВ: Но в суде не доказан правда?
Ренат КУЗЬМІН: Но в суде прозвучала фамилия Лазаренко, поскольку он был арестован на территории США и предан суду в США. Где в тот период была Юлия Владимировна Тимошенко? Она разве была в Америке? Она находилась здесь. И осужденный за преступления в Америке Лазаренко отбывает наказание в тюрьме. За эти же вещи нужно привлекать и других лиц. И именно этим сегодня занимается следствие прокуратуры. Эти дела, которые были незаконно прекращены в 2005 году, реанимированы сегодня и на каждый вопрос, который вы мне поставили, а я вам попытался ответить, должен ответить следователь).

До речі, багато питаннь ведучого були, як то кажуть, «в десятку», але ведучий намагався їх пом’якшити. Та, можливо, таким чином він хотів не розпалювати ворожнечу в студії, як то часто відбувається на інших політичних ток-шоу?

Справді сподобалися мені телеколонки журналіста видання «Левый берег» Дмитра  Литвина та головного редактора «Комментариев» Вадима Денисенко. Ось де, як на мене, чітко пролунала позиція Заходу щодо нинішнього стану в Україні, без жаління влади та й одночасно без поклоніння Європі.

Щодо дискусії про резолюцію Європарламенту, слід відзначити, що вона іноді також була на межі, але, на мою думку, виявилася продуктивнішою, ніж в «Шустер Live». 

Переглянути ток-шоу можна тут.
Прочитати стінограму можна тут.

Підсумки. В цілому, ток-шоу «Большая политика с Евгением Киселевым» мені здалося інформативнішим, більш організованим та менш уразливим для маніпуляцій. Більше сподобався мені й формат програми, де використовуються різні форми обговорення, що розбавляються репортажами та авторськими колонками (таким чином вдається уникнути відхилення від теми розмови, розглянути різні позиції з питання).  Хоча «Телекритика» називає такий формат ілюзією об’єктивності.
Що мене дійсно збентежило, так це постійний «набір» гостів програми, до того ж їх склад майже ідентичний в обох проектах. А ось що дійсно стовідсотково вдається обом проектам, то це «робити шоу»: спостерігати за перепалками політиків вкрай цікаво, іноді до болі смішно, хоча й небезпечно.
 
 
Третій день поспіль світ обговорює смерть колишнього лівійського лідера Муаммара Каддафі.  Не залишилися в стороні й українські ЗМІ. Але, як на мене, в цій ситуації доречним буде порівняння акцентів у висвітленні цієї події нашими та західними журналістами.

Корреспондент.net представляє матеріали свята в Лівії з приводу смерті екс-лідеру,  долю тіла Каддафі та реакцію провідних країн світу та політичних діячів з приводу його смерті («Соплеменники Каддафи требуют передать им его тело», «Киев сделал заявление в связи с крахом режима Каддафи», «Сообщение о гибели Каддафи повергло экс-президента Египта в истерику»).


 
 Фото: Guardian

На сайті телеканалу новин «24» також багато матеріалів різної спрямованості, як і в попередньому виданні переважають матеріали з прямою мовою політичних діячів. Але дедалі помітніша спроба «вразити» читача, внести якийсь новий відтінок в цю подію, щоб таким чином утримувати її актуальність. Зокрема, це видно з матеріалів «Під посмертні фото Каддафі замаскували комп'ютерний вірус», «Найвідоміші цитати Муамара Каддафі», "Вітренко пообіцяла помститися за Каддафі".


 Фото: Guardian

Далі – більше: Сегодня.ua публікує такі матеріали, як «В Киеве Каддафи жил в палатке и интересовался украинским оружием», «У Каддафи нашли горы золотых пистолетов», «Перед смертью Каддафи кричал бойцам "Харам!"» (два з цих матеріалів підготовлені власними кореспондентами видання). Тож, вражає  винахідливість українських медіа - навіть в рамках такої теми їм вдається втиснути матеріали більш розважального напряму. 


  Фото : The Daily Telegraph
 

Тепер про західний підхід. Низка матеріалів у Euronews («Над Каддафі влаштували самосуд?», «Смерть чи вбивство Муаммара Каддафі?»,  «Останні хвилини Каддафі») присвячена загадковим обставинам смерті екс-очільника Лівії. У BBC News також переймаються цими питаннями. Зокрема, Габріель Гейтхауз у своєму матеріалі «Mystery surrounds Gaddafi's end» («Таємниці навколо смерті Каддафі») намагається розібратися у численних версіях загибелі лідеру Джамахірії, а у статті «Muammar Gaddafi: How he died» («Смерть Муаммара Каддафі: як це було») ставиться під сумнів офіційна версія та наголошується на необхідності провести розслідування. Такі ж самі висновки представлені в матеріалі The New York Times «U.S. and U.N. Demand Details From Libyan Leaders on How Qaddafi Died» («США и Сполучене Королівство вимагають від лівійських лідерів деталі смерті Каддафі»). Але в більшості матеріалів The New York Times щодо смерті лівійського полковника так чи інакше підіймаються питання політики Обами, ролі НАТО, іноді – майбутнього Лівії.


 Фото: Guardian

Взагалі-то, аналізуючи зазначені вище західні інтернет-видання, я помітила дуже цікавий контраст: за дві доби на сайтах Euronews, BBC News та The New York Times з’явилося не так вже й багато текстових матеріалів, предметом яких стала загибель Каддафі. На відміну від наших ЗМІ. На момент написання посту в на сайті Euronews – 9 таких матеріалів,  BBC News – 25, The New York Times -  13, тоді як на Корреспондент.net можна налічити 43 матеріали, на сайті Сегодня.ua – 29 повідомлень з приводу цієї події, а на офіційному інтернет-ресурсі телеканалу новин «24» - 41 матеріал в рамках спецтеми «Смерть Каддафі». І такий інтерес до цієї події вже не дивує, адже українські ЗМІ з особливим «захопленням» висвітлюють надзвичайні події, катастрофи та кримінал.

 Також помітні різні акценти у висвітленні подій. Якщо західні ЗМІ ставлять питання щодо обставин загибелі Каддафі, то українські, здається, більш за все переймаються реакцією провідних політиків світу, міжнародних організацій, зрештою, родини та соратників лідера Джамахірії. А ось в чому дійсно можна знайти  точки дотику  - це майбутнє Лівії. Але й тут є розбіжності: західні видання подають аналітичні матеріали щодо майбутніх проблем Національної перехідної ради, розділу багатств Каддафі, а українські – переважно про завершення операції НАТО.  
  Причина різних акцентів, як на мене, - суспільний запит. Здається мені, що українську аудиторію не здивуєш порушенням прав людини, тоді як для Заходу - це принципове питання. І взагалі-то, я вважаю, це правильна позиція - ЗМІ повинні спиратися на інтереси аудиторії, проте ні в якому разі не відвертати увагу від головних подій, намагаючись таким чином задовольнити інтереси читача /глядача (що, на жаль, іноді відбувається в українських ЗМІ, - нікому не нужні матеріали, які опосередковано стосуються смерті Каддафі, з являлися у деяких вищеприведенних виданнях). В цьому не можна звинувачувати журналістів, а лише прецеси комерціалізаціїї в засобах масової інформації.
 
 
Підбиваючи підсумки тижня, українські телеканали не могли оминути новину, що викликала величезний резонанс у світі, - «судний день» Тимошенко.


ТСН-тиждень, 1+1.  Початок дуже емоційний: глядачеві запропонований відеоряд без коментарів, який дещо нагадує трейлер до нового блокбастеру. Окремий сюжет ТСН присвятила історії питання, де лунають цитати з протоколів допиту ключових осіб справи Тимошенко. Щоправда, позиція самої Юлії Володимирівни залишилася за кадром. Далі – більше: сюжет про шквал критики Заходу, з посиланням на гучні імена світової спільноти (але синхронів було небагато). На жаль, саме аргументів на користь того, що Європа вважає цю справу політично сфабрикованою, глядачі так і не почули.  

Сюжет №1. Звершення суду над Тимошенко
Сюжет №2. Критика Заходу

«События недели» на ТРК «Україна». Дещо здивували мене коментарі ведучого Андрія Данилевича, який у досить жорсткій формі представив позицію Європи як втручання у внутрішні справи («Неужели мы пойдем на поводу у Европы?»), а Тимошенко – крадієм («Вор должен сидеть в тюрьме?»), що дуже дивно, бо вирок екс-прем’єру було винесено за іншою статтею. Сюжет про перебіг подій судного дня здивував неоднозначною позицією про ситуацію під стінами суду («Людям командуют идти» - хто?), а також зайвою, як на мене, надмірною деталізацією («Тесно, скучно и холодно в зале суда», «У судьи обильное потоотделение»). Подані синхрони президента, західних політиків та В.Путіна,  а також кількох політичних аналітиків.

События недели. Вс 16.10.11 19:00

«Подробности недели», телеканал «Інтер». Кореспонденти подали матеріал в формі репортажу, де велика увага приділяється протистоянню пікетників з правоохоронними органами. Нарешті, вперше за вечір я почула точку зору захисту Тимошенко, адвоката О.Плахотнюка. Знову ж таки, про аргументи щодо сумнівності вироку – лише синхрон В.Путіна («Тимошенко ничего не подписывала. Контракты подписаны на уровне хозяйствующих субъектов»). А ось чому Європа загрожує зривом Угоди про асоціацію - незрозуміло.

</lj-embed>


Отже, переглянуті матеріали щодо справи Тимошенко порадували різнобічністю думок. На всіх трьох каналах були подані позиції Заходу, Росії, Президента, політичних аналітиків. Проте іноді надмірність інформації лише збивала з пантелику, не залишаючи простору для виділення головних фактів. Так, наприклад, Б.Бахтєєв («Телекритика») вважає, що підміна об’єктивних фактів думкою авторитетних політиків спричиняє маніпуляції.  Тож, маємо всебічне відображення «судного дня» Тимошенко, а ось питання щодо адекватності такого висвітлення залишається актуальним.


 
 
Завершити таку собі "трилогію" української преси хотілося б  на дещо мажорній ноті. Але ні, мабуть, не вийде.

«Аргументы недели» (№40 (151) 6-12 жовтня 2011). Як на мене, тут подано найбільший обсяг інформації на цікаву для нас тематику. Матеріали в рубриці «Події в світі» викладено стисло, проте змістовно. Теми різні: повернення світової економічної кризи, «судова битва» року між Р.Абрамовичем та Б.Березовським, Нобелівська премія, плани Росії щодо створення Євразійського союзу. Серед міжнародних новин відзначені дві «гарячі» теми – американські протести проти «фінансового тероризму» та намір США залишити військових після 2014 року.


Далі в номері маємо детальний огляд Шнобелівської премії (аж на цілу шпальту) та розворот з рубрикою «Головна тема» (із досить невдалою версткою, як на мене). В «Головній темі» висвітлюється ситуація на Близькому Сході, зокрема в Туреччині, Ізраїлі, Сирії. Ще один цікавий матеріал – про вбивство в Туреччині трьох чеченських терористів 16 вересня цього року («Длинная рука»,  Олександр Кондрашов). Автор намагається розібратися, хто за цим стоїть, - Грозний або Москва (знов?).

Сьогодні, передивляючись вітчизняну пресу, мені спала на думку цікава річ. Якщо б ми не мали телевізора та Інтернета, а тільки друковані ЗМІ, то складалося б враження, що Україна повністю ізольована від світу. Ті міжнародні події, які я сьогодні побачила на сторінках друковних ЗМІ - якісь не досить істотні, не кажучи вже про смішні обсяги такої інформації. Але ж вони є (і це не може не тішити)! 


 
 

Як і обіцяла, викладаю все, що "наболіло" при пошуку інформації щодо міжнародних подій на сторінках  вітчизняної преси.

«Аргумент плюс» (№38 (70) 7-13 жовтня 2011) в рубриці «Події у світі» представляє три матеріали: «Казахский суд приостановил деятельность Компартии», «Бывший лидер правящей партии Японии предстал перед судом» та «Берлусконі устал от Италии, а Италия – от Берлусконі». А нижче -  низка анекдотів (щоправда, на політичну тематику :). Перші два матеріали взяті з російського провідного інтернет-видання lenta.ru, останній – начебто за матеріалами італійських газет.


Щотижневик «2000» (№40 (576) 7-13 жовтня 2011), незважаючи на великий розмір (ну як же не зручно читати газети формату А3!), також не потішив численністю матеріалів на цікаву нам тематику. «ВТОрой раз на те же грабли» Юрія Лукашина в першому розділі досить детально розглядає економічну ситуацію в світі загалом та тенденції в окремих країнах і регіонах. В матеріалі «Самозванцы и самозадвиженцы» Олександра Леонтьєва обговорюється двовладдя Росії, але в контексті геополітичного вибору України. Стаття «Принуждение к переговорам» Дмитра Карабана присвячена молдовсько-придністровському питанню. А от «200 метров шерсти, расколовшие Европарламент» (автор – Олександр Мартиненко) – це такий собі мікс про курйоз в будівлі Ради Європи стосовно таємничого килиму (!), питання щодо діаспори в Угорщині та невеличкий екскурс  в історію тієї ж самої Угорщини.


Взагалі-то, на мою думку, матеріали в "2000" цікаві, але дещо важкі для сприйняття: як правило, охоплюється великий спектр питань, тому іноді важко прослідити за думкою автора. Але, тим не менш, це "живі" аналітичні матеріали, а не запозичені з російських джерел (як то часто буває).

 
 
 
Аби дізнатися, як висвітлюються міжнародні події на сторінках друкованих ЗМІ, я наважилася на невеличкий рейд по точках продажу друку в центрі Донецька.  Але от яка халепа – в усіх кіосках, які я відвідала, (а саме – на АС «Центр», в ЦУМі та на вул. Артема навпроти консерваторії) реакція на мій запит про видання, яке широко та всебічно освітлює міжнародні події, заганяла продавців в глухий кут. Після ретельних пошуків виявилось, що на сторінках української преси все ж таки можна знайти згадки про міжнародні події, але в кращому випадку вони виступають матеріалами рубрики розміром в одну шпальту, а в гіршому ці невеличкі одиночні статті «не в тему» лише закривають порожнє місце на сторінці.

Врешті-решт на моєму столі лежать газети, в яких розміщено повідомлення про більше, ніж одну подію з міжнародного життя. Таких виявилося аж три: щотижневик «2000», «Аргументы недели» та «Аргумент плюс». Ще трьох видань, рекомендованих мені продавцями («Коммерсант», «Кореспондент» та «Тиждень»), в жодній із трьох центральних (!) точок продажу не виявилося.


Взагалі-то у мене склалося враження, що на сторінках друкованих українських ЗМІ якщо й публікуються матеріали про міжнародні події, то вони або відверто пов’язані з Україною (газовий конфлікт), або ж стосуються сусідньої Росії. Детальний огляд матеріалів, які, з натяжкою можна сказати, висвітлюють міжнародні події, пропоную у наступній частині.

 
 
Сьогодні у деяких українських ЗМІ з'явилася цікава інформація щодо російсько-британських відносин. Власне, в  матеріалах отримали розвиток дві гучні справи: Олександра Литвиненка, колишнього російського підполковника ФСБ, що помер у 2006 в лондонській лікарні внаслідок отруєння, та  юриста британської компанії Hermitage Capital Сергія Магнітського, який помер у московському СІЗО в листопаді 2009 року. 

Справа в тому, що вчора британські ЗМІ оприлюднили матеріали про наявність в Росії спецзагону вбивць. Тож, агенти за розпорядженням   ліквідують людей, що знаходяться в розшуку та втекли за кордон (з цього приводу, висувається версія щодо вбивства О.Литвиненка саме цим секретним розділом ФСБ).

На Сегодня.ua з'явився матеріал, що детально розглядає справу Литвиненка в ракурсі судових слухань, які пройдуть у Великій Британії наступного тижня. Про "секретну дерективу", яку начебто отримало The Daily Telegraph, ненароком пригадується в кінці статті. Джерело - NEWSru.com.
Навпаки, tsn.ua більшу частину свого матеріалу присвячує саме секретному наказу, про яке пише британське видання. Але tsn публікує лише британську точку зору. Так само й на tochka.net - немає жодного коментаря з боку іншої сторони. 
Корреспондент оприлюднює огляд британської преси, підготовлений Російською службою Бі-бі-сі, де інцедент висвітлюється як підігрівання інтересу публіки на передодні судвої тяжби Б.Березовського та Р.Абрамовича. 

Також деякі українські ЗМІ вчора та сьогодні оприлюднили неофіційні данні щодо візових санкцій Великої Британії стосовно 60 російських чиновників, причетних до "справи Магнітського". Сегодня та Ukranews у своїх матеріалах спираються на  британське видання The Observer, хоча джерела - російські інтернет-видання, тоді як Факти розкрили тему за мотивами УНІАН. Але найцікавіше, як на мене, до цього питання підійшов щотижневик 2000 - там першою  з'явилася новина про те, що  Москва вже готова прийняти "чорний список" британців,  джерело - Радіо "Ехо Москви". 

Підбиваючи підсумки. Росія - наш сусід, а Велика Британія - репрезент саме тієї Європи, куди ми наче прямуємо. Досить цікаво спостерігати протистояння двох важливих для України "центрів тяжіння" на сторінках вітчизняної преси. Проте, на жаль,  в основному в цій ситуації спостерігається лише ретрансляція  російських та британських видань. 


Фото з сайту news2000.com.ua